Я не дуже гарно вмію танцювати і, якщо знаходжусь десь на святі, де танцюють, я завжди захоплююсь тими людьми що вміють це гарно робити: їх легкістю, вправністю рухів. Все ж таки я танцюю, як вмію, бо, не уявляю як можна жити без танців. «Будьте як діти…» говорить Біблія, а діти майже завжди танцюють. Але, все ж таки, якщо усвідомити, то я танцюю, як багато інших людей, не тільки на вечірках. Колись я танцювала, коли бігла на побачення (майже завжди запізнювалася), це був танець, а не біг, бо я була така щаслива, коли танцювала назустріч своєму власному коханню. Звичайно, я танцювала на весіллі: це був танець з моїм нареченим, з яким я уже живу (і танцюю) 20 років, це різні танці: повільні та швидкі, дуже ніжні (у ліжку), інколи сумні (наповнені болю: життя не ідеальне), інколи грайливі (будьте як діти!). Згадую як колись танцювала, коли моя донечка була ще маленька, усі кругом радили: не таскай її на руках, вона ж важка, нехай не привикає до рук... А я носила її і танцювала (це був один з найкращих танців! Зараз вона теж танцює, інколи для мами, така вже велика, самостійна…
Що я зараз роблю?.. Продовжую танцювати: кожного ранку коли виходжу з дому одягаю навушники, включаю музику і йду на роботу, під швидку музику я йду швидко, під повільну – повільно, так треба, бо це мій танець! Інколи я ще наспівую, інколи підтанцьовую ( надіюсь, непомітно) коли їду в метро, я танцюю для Господа, який мені дав життя, створив мене такою гарною, створив таким гарним цей світу у якому я танцюю і буду продовжувати танцювати, поки жива.
Ще щось хотіла сказати… Танцюйте!!! Зі своїми рідними, коханими, танцюйте навіть коли самі, і ви побачите, що до вас будуть приєднуватись інші, бо ніщо так не приваблює, як щастя, любов, краса у танці. Танцюйте: життя коротке… і воно варте того, щоб танцювати!
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 4847 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Лергос - Oleg Это описание малой части моего духовного пути в виде сказки. Образно показаны события, произошедшие в моей жизни.
Несколько лет назад неожиданно пришло желание написать такое сказание. За пару дней набросал черновик. Начало держал в голове, думал потом допишу, когда буду писать начистую. Продолжение, тоже было не совсем ясно оформлено, потому не писал. Когда же прошло время, и я стал приводить в порядок текст, то не смог толком вспомнить, что было на тот момент про начало и продолжение. Выдумывать нет смысла, так, как это реальный путь, а не фантазия.
Но возможно, так и должно быть. Самое важное написано. Проход через лабиринт. Это первый серьезный путь в духе, который надо пройти, чтобы обрести свободу и очищение. Лабиринт в нас самих. Это путаность мышления и чувств. «Ибо какой человек в состоянии познать совет Божий? или кто может уразуметь, что угодно Господу? Помышления смертных нетверды, и мысли наши ошибочны, ибо тленное тело отягощает душу, и эта земная храмина подавляет многозаботливый ум. Мы едва можем постигать и то, что на земле, и с трудом понимаем то, что под руками, а что на небесах – кто исследовал? Волю же Твою кто познал бы, если бы Ты не даровал премудрости и не ниспослал свыше святаго Твоего Духа? И так исправились пути живущих на земле, и люди научились тому, что угодно Тебе, и спаслись премудростью» (Прем. Сол. 9;13-19).
Мало кто вообще становится на путь освобождения. Узкий путь Христа. Путь премудрости Духа Святого.
«Премудрость … сначала она пойдет с ним путями извилистыми, наведет на него страх и боязнь и будет мучить его своим водительством, доколе не уверится в душе его и не искусит его своими уставами; но потом она выйдет к нему на прямом пути и обрадует его и откроет ему тайны свои. Если он совратится с пути, она оставляет его и отдает его в руки падения его» (Сирах 5;12-22).
Путь одиноких сердцем. «Бог одиноких вводит в дом, освобождает узников от оков, а непокорные остаются в знойной пустыне» (Пс. 67;7).
Большинство почитают себя великими царями Божьими, на деле будучи ничто. «Ибо кто почитает себя чем-нибудь, будучи ничто, тот обольщает сам себя» (Гал. 6;3)
